Узурпація триває-5: а тепер за законом
Якщо чесно, це вже навіть не смішно. Схоже, тоді, в січні, депутати вирішили не обмежуватися пропозицією не працювати 16-го січня в пам'ять відомо про що, а пішли далі, вирішивши влаштувати рік диктаторських законодавчих ініціатив. Тому що складно якось інакше розуміти пропозицію депутата від «Народного фронту» карати громадян за критику влади виправними роботами на строк до 2-х років, арештом до 2-х місяців або позбавленням волі терміном до 3-х років. Згадується діалог Голохвастова з Секлетою Лемерихою:
- Я не допущу такого шкандалю! Я Свирид Петрович Голохвастов! Я вам не як-небудь що, а що-небудь як! Я вас до арештантської роти під три замки!
- Мене? За правду?!
У попередній частині свого «серіалу» я писав про те, що влада переможців Євромайдану штовхає журналістику до самоцензури та реалізації свободи слова тільки в обмеженому колі, зокрема поза правовим полем - простою погрозою дядька з СБУ. Подібні законопроекти ведуть чітко до того ж, тільки вже не обмежуються журналістами та блогерами. Тепер мова йде про все українське суспільство, до того ж незалежно від політичних симпатій і відношення до подій останнього року. Так звані прихильники Євромайдану мають не менші шанси потрапити під сокири, ніж відкриті й послідовні його супротивники. Це, до речі, єдине, що хоч трохи втішає.
Один мій товариш виклав мені нещодавно своє бачення ситуації. Ми їхали, дорога довга, говорили про все й, звичайно, про те, що за останній час погіршилося. «Не все так погано, - сказав він мені. - Й курс, й зростання цін, й підвищення тарифів - все це закріплює негативний стереотип. Тому чим більше й гірше, тим краще: тим швидше все це скінчиться».
Раціональне зерно в міркуванні є, хоча треба визнати, що формула вимагає уточнення. Так, для закріплення негативного стереотипу потрібно, щоб пам'ять пересічного мешканця поширювалася в минуле трохи далі, ніж це буває зазвичай, щоб накопичений негативний досвід не засмічувався новими подіями.
Повертаючись до нового карального законопроекту (до речі, вже не першого; тому питання: що це за нездуже бажання карати всіх навколо, що за збочення?). Надія лише на те, що поступове накопичення таких прикладів - а їх вже набереться з півдесятка, якщо рахувати від серпневого ЗУ «Про санкції», - нарешті, проб’є діру в мізках українців і змусить їх побачити наявне: борці з диктатурою саме до неї країну і ведуть. А коли приведуть, протестувати буде надто пізно: всі протестуючі будуть отримувати від Нацгвардії (от іронія!) Не гірше, ніж грузини від своєї оновленої та некорумпованої поліції.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: