Вбивство Нємцова - трагедія для його близьких, та й годі ...
Павутиння соціальних мереж щільно заполонило повідомлення про розстріл російського опозиціонера, співголови партії «РПР-Парнас» Бориса Нємцова. Істеричний галас здійнявся такий, начебто знов був убитий президент Кеннеді в Далласі.
Цікаво, що вочевидь вбивство на замовлення сталося майже напередодні маршу миру, про який оголосила Московській раді російська опозиція , і який мав відбутися першого дня весни. Є припущення, що поки ще невідомі режисери злочину розрахували, що смерть політика напередодні акції стане дуже доречною. Що й підтвердилося через день. Це вже був не мирний марш. Захід швидше нагадував «зародок» Майдану: з гнівними речівками, з радикальними закликами, із згадкою «Небесної сотні», де першим, певна річ, - Нємцов тощо.
По-людськи зачіпає те, що вбивство опозиціонера, який випав з обійми авторитетних політиків, займає наші ЗМІ більше, ніж щоденна загибель людей на Південному Сході країни, ніж тема розслідування подій 2-го травня в Будинку профспілок Одеси. Якось несправедливо розставлені пріоритети.
Що й казати, покійний був добрячою поганню. А як ще можна назвати людину, яка приїздить в чужу країну і там поливає брудом свою Батьківщину і народ? Можна бути триста разів не згодним з діяльністю державної влади, але бігати по кабінетах, площах Старого і Нового Світу і тупо поганити Вітчизну - остання справа. Як таких людей називають, думаю, читачеві теж відомо. Така моя думка.
Борис Нємцов - давній «приятель і товариш» багатьох наших політиків, які в цей час перебувають або при владі, або близько біля неї. Не одноразово, не двічі в публічних шоу він аж млів від припливу любові до України. Він показово заздрив нам, нібито, як народу, який став на істинний шлях демократичних перетворень. Ну, ми, звичайно, знаємо, що це за перетворення, і скільки народу вже реально нудиться по тюрмах та слідчих ізоляторах, внаслідок цих самих «демократичних реформ». Борі до коростяної сверблячки хотілося, щоб щось подібне відбувалося і в Росії. Проте поки не зрослося.
Все це відбувалося, як кажуть, на людях. За екраном Нємцов іноді, м'яко кажучи, висловлювався суперечливо. Ось двійко його тез щодо України. «Україна - це найбільш корумпована країна Європи, вона навіть гірша за корупцією, ніж Росія ... Приватна власність не захищена, фондовий ринок відсутній, девальвація гривні більше 50%». «В Україні немає свого Гайдара. Ніхто не хоче брати на себе важку відповідальність за долю країни. Ніхто не хоче бути камікадзе. І Порошенко, і Яценюк думають про свої рейтинги, а не про те, як витягнути країну з економічної кризи. Вони обидва мають визначитися: що для них важливіше - власна політична кар'єра чи доля України». Як штрих до портрету, хоча і вірно сказано.
Як би там не було, вбивство Нємцова мало торкнулося душ бессарабців. Тут киплять свої пристрасті, тут купа своїх проблем, дбайливо підкинутих урядом. Полиці крамниць порожніють, клятий долар, на який орієнтовано майже все, зростає, а гривня кожен день дешевшає. З жахом люди чекають «реформ» тарифів на комунальні послуги. І риторичне питання «Що день наступний нам готує?» поки відповіді доносить невтішні.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: