«Великий терор» по-українськи
Як ви знаєте, у Харківській області звільнили більше 20 педагогів за антиукраїнську позицію. Таку заяву днями зробив директор Департаменту науки і освіти ХОДА Анатолій Бабічев. На мій погляд, ця подія була незаслужено обділена увагою журналістів. Але давайте виходити з того, що всі новини на цьому тижні просто блякнули у світлі відставки пана Коломойського.
Так от, про що це я. Про «великий терор». Хто не пам'ятає, ласкаво просимо у невеликий екскурс з історії. У 1937-38 роках в СРСР почалися масові репресії. Причини цієї радянської трагедії досить заплутані: від процвітаючої параної Йосипа Сталіна та прагнення до одноосібної влади, до спроби подолати загальний господарсько-політичний хаос та до впіймання троцькістсько-бухаринських шпигунів, які прагнуть «нашкодити» Батьківщині. На думку російського історика Олексія Теплякова, в науковому середовищі немає згоди з приводу задовільного пояснення причин терору 37-38 років. Тому зупинимося просто на факті його існування.
З часу вбивства Сергія Кірова (керівника ленінградської парторганізації ВКП (б)) в 1934 році і до кінця «великого терору» було розстріляно більше 600 тисяч людей, мільйони заслані до таборів. Мешканці СРСР, сидячи на кухнях, при вимкненому світлі й воді, яка стікає з крана, обговорювали нагальні справи. Борони Боже, було заговорити про політику або про Сталіна. За антирадянські анекдоти або розмови могли відразу посадити до в'язниці. Сусіди та родичі, не соромлячись, доносили один на одного. Практика «сексотства» була настільки велика, що люди, які вижили в круговерті політичних репресій, після розсекречення документів з подивом дізнавалися, що донос на них надійшов від члена сім'ї. Таким чином, всі незадоволені та заздрісні до успіху люди руками НКВД розчищали собі дорогу.
До чого я це все згадую. Та до того, що саме руками донощиків і були звільнені вчителі на Харківщині.
«Надходили сотні повідомлень про непатріотичній позиції викладачів, але часто перевірки, що проводяться за такими зверненнями, не підтверджували наведені скаржниками факти», - заявив Бабічев.
Вам не здається, що руками «непереможної країни» учні, які ненавидять свого викладача, та колеги, які заздрять його кар'єрі, просто позбавляються від невгодного, як і в часи «великого терору»? Але навіть, якщо це й не так, то я не можу не випустити з уваги той факт, що за особисті політичні та моральні переваги звільняють з роботи.
Свобода слова на Україні, так само, як і демократія - це утопічні поняття, доступні лише елітам. Саме з цієї причини, маса злочинців і кримінальників зараз перебуває при владі, незважаючи навіть не на гіпотетичні доноси, а на реальні звинувачення. Як незабутній нардеп Микола Княжицький, якого Інтерпол звинувачує у зґвалтуванні, а Київ відмовляється видавати. На Україні нині бути не патріотом - це не те, що навіть не модно, а кримінально карається. Законопроекти які були прийняті, і втілюються в життя запопадливими урядовцями, можуть зіпсувати життя будь-якому, навіть самому щирому українцю.
До того ж сам факт звільнення педагогів на Харківщині «за невиконання умов контракту» є нонсенсом. Покажіть мені, будь ласка, контракт, в якому викладач не має права на особисте життя і власну думку. Надайте мені копію договору, де сказано, що вчитель не може протестувати проти війни на Донбасі. Де фото-факти існування такого роду заяв про прийняття на роботу? Ви їх бачили? Я - ні. А ось урядовці, що звільняють педагогів - бачили. Всі, напевно, вже забули історію з львівською викладачкою Ольгою Загульською, яка всього-навсього написала на своїй сторінці в соціальній мережі (зауважу, особистий блог в ВК, ФБ та інших соцмережах вважається приватною територією, Загульська не висловлювала своєї думки студентам на лекціях та колегам в кулуарах університету):
«Я завжди заступаюсь за тих, кого ображають. Незалежно від того, знаю я людину чи ні. Тому коли їх почали тиснути, то я стала на їхній бік. Люди повинні мати однакові конституційні права. Для чого залишати їх без мови, традицій, тієї російськості, яку вони мають».
З цього антиукраїнського поста й почалося цькування львівського педагога: коридор ганьби, наступний за ним гіпертонічний зрив, лікарняний та ... прогул. Записавши прогул, потім наступний лікарняний, львівська влада вирішила звільнити викладачку. Як бачите, в контракті Загульської не було пункту про особисту патріотичну позицію, тому звільнити відразу її не могли.
Проте через пару тижнів, в Харкові, раптом з'явилися такого роду приводи й шрифти дрібним начерком в договорах про найм на роботу вчителів. Здається мені, що коріння такої швидкості у фальсифікації документів та в знов прийнятих законах, ростуть саме з прецеденту Загульської. Як показав час, педагоги які навчають дітей, мають набагато більше значення, ніж сам президент та його Кабінет міністрів. Тому, уряд, потренувавшись у Харкові, тепер займеться чищенням в стилі 37-38 років минулого сторіччя. Зараз будуть звільняти всіх тих, чий моральний вигляд не відповідає Єдиній.
У зв'язку з цим у мене виникає питання. Як довго українці, люди інтелігентних професій, будуть терпіти таке знущання над собою та своїм приватним життям? Невже ви не розумієте, що в умовах кризи, залишившись без роботи, ви просто не виживете? Де мітинги проти незаконних звільнень ваших колег? Де вимоги уряду про заборону на втручання в особисте життя? Чи у нас все-ж таки 37 рік і «великий терор» по-українськи вже почав діяти?
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: