Вибухи в Одесі: Is fecit qui prodest
Колись спокійна інтернаціональна Одеса - знову в центрі уваги.
Правду кажучи, спокійним це місто, в якому століттями мирно жили у злагоді представники різних національностей, релігій та культур, перестало бути 2-го травня 2014 року. У той страшний день, коли одні громадяни України, не маючи сумнівів, спалили інших громадян України.
Серія вибухів прокотилася по Одесі. Залунало визначення - теракт, а в повітрі запахло тривогою та острахом.
Хто й навіщо намагається залякати мешканців міста-мільйонника? Яку мету становлять перед собою організатори та виконавці цих акцій?
Все почалося з вибуху 10 грудня минулого року приміщення в бізнес-центрі, орендованому волонтерською організацією, що збирає допомогу бійцям АТО. Того разу людських жертв уникнути вдалося, але відчутно постраждала сама будівля. Через 13 днів, 23 грудня, під старий Москвич-2141, припаркований біля офісу «ура-патріотичної» організації «Рада громадської безпеки», невідомий жбурнув вибуховий пакет. Ніхто не постраждав, а у Москвича відірвало бампер. Патріоти чкурнули за невідомим, але не наздогнали.
В обох випадках метою підривників були волонтерські організації промайданівскої орієнтації. Зовсім не виключений варіант інсценування. Особливо у випадку із вибуховим пакетом, вкинутим під іржавого Москвича.
Не вкладається в загальний образ наступний вибух, який стався майже за кілька днів, 27 грудня, на вул. Сегедскій. Людина, яка переносила вибуховий пристрій, загинула. Чи стосується цей випадок двох попередніх вибухів - вже навряд чи стане відомо.
Тим не менш, вже 29 грудня, у зв'язку із зазначеними подіями в Одесі впроваджують режим антитерористичної операції. Мирне місто наповнюється військовими вантажівками з людьми в балаклавах та автоматичною зброєю, які чомусь вирішили, що мають право без відповідних документів доглядати автівки законослухняних громадян та провадити особисті огляди.
Боротьба з тероризмом - це дуже важлива праця. Оперативний склад одеської міліції та місцевого УСБУ посилено несли службу, виявляли неблагонадійних громадян, шахідів, зрадників батьківщини та інших шпигунів. Для когось з правоохоронців ця тема цілком могла виявитися зоряним часом: виявив терориста - отримай орден, премію та подорожницю у відомчий санаторій в Запоріжжі.
Загалом, військових нагнали, автоматами побрязкали, напустили жаху на місцеве населення.
Улюблене місто може спати спокійно ...
Та ба, годі!
Вже 16 січня пролунав черговий вибух у будівлі, де був розташований офіс чергової волонтерської організації. Добре що, в цьому будинкові перебував і офіс «Діамант-банку», що врятувало силовиків від неминучої ганьби. Треба ж таке, два тижні провадити АТО в місті та отримати такий витвір. Тому, вибух кваліфікували як псування майна банку та постановили, що ніякий це не теракт.
Наразі у будь-якої розсудливої людини виникне питання. А навіщо ж я, законослухняний громадянин, сплачую податки, утримую Нацгвардію та СБУ, якщо цілісінька армія силовиків не може забезпечити мені спокій у моєму місті?
Відповідей на це просте запитання може бути лише два: або правоохоронні органи взагалі не здатні виконувати покладені на них функції, або ж на чиїсь «пустощі» з вибухонебезпечними предметами просто не звертається належної уваги.
Вибухи, що відбулись, посприяли зростанню так названої «патріотичної» істерії, а також, загострення нестерпності між прихильниками різних світоглядів та політичних поглядів.
Звуки вибухів, наприклад, абсолютно вгамували інтерес суспільства до бажання уряду віддати за безцінь у приватні руки найприбутковіший порт країни «Южний» та потуги Ігоря Коломойського віджати Одеський нафтопереробний завод. Багацько інших історій перестала чути громадськість. Громадськість приголомшена вибухами.
Під гуркіт вибухів та в подобі борця «за все добре проти всього поганого» лідер одеських «патріотів» Марк Гордієнко раптом почав влаштовувати перевірки та люстрацію керівникам міліцейських підрозділів, а його товариші з місцевого «Правого сектора» - тихцем дозволяють собі бити журналістів .
А хто та що їм може сказати / зробити?
Вони ж патріоти. Їм можна.
Та зовсім неважливо, що ці добрі хлопці практично створили паралельну структуру управління Одеською областю.
Поки влада, або ті, які не паралельні, цієї проблеми не відчувають.
А дарма.
Хлопчиськи зросли та зміцніли, особливо якщо врахувати, скільки нелегальної зброї завозиться із зони проведення АТО, зокрема, і в Одесу.
Зброя ця, рано чи пізно, почне стріляти. Чергами.
Але це буде вже зовсім інша історія ...
Поділитися: