Вибухи в Одесі – прояви «партизанської» громадянської війни
В ніч з 9 на 10 грудня в Одесі стався другий за цей місяць гучний вибух - в новому бізнес-центрі «Адміральський» знищили офіс організації, яка займалася зборами допомоги для АТО. Тижнем раніше, подібним же чином підірвали крамницю, яка торгувала українською «патріотичною» продукцією у вигляді футболок з державними гербами, вишиванками та іншим.
Усе це - явно говорить про системність того, що відбувається. Більше того, дуже схожим було й виконання - в обох випадках, біля другої години ночі, до будівель підкладали коробку, яка згодом вибухала з великим гуркотом. Ця ситуація, відверто кажучи, абсолютно не дивовижна. В Україні повним ходом йде громадянська війна, і Одеса тут - не виключення.
Звісно, вулиці міста не знищуються за допомогою систем залпового вогню «Град», а мирне населення - не гине від мінометних обстрілів. Після того, як 2 травня живцем спалили масу прибічників Антимайдану у Будинку профспілок, а легальну політичну активність проти київського уряду та Майдану задавили в'язницями й репресіями, настала видимість затишку. Прибічники Майдану взяли верх, але тимчасово і тактично, оскільки певний час - багато хто боявся. Хтось зачаївся, хтось - поїхав з країни. Частина прибічників Куликового поля зробила радикально, узявши в руки зброю й попрямувавши в ополчення самопроголошених ДНР-ЛНР. Але більшість людей, що ходили на мітинги навесні, все ж залишилися. І невдоволення владою, яку привів Майдан, з часом тільки поглибшало у зв'язку зі зростанням тарифів і цін, девальвацією гривні, скороченням робочих місць, віяльними вимкненнями світла й відсутністю гарячої води.
Навіть віце-губернатор Зоя Казанжі в листопаді була вимушена визнати: Майдан і «єдину країну» (в тому вигляді, яка вона є зараз) підтримують лише близько 20% одеситів.
Але, внаслідок неможливості виразити протест на мітингах, дехто вдарився в радикальний підпільний опір шляхом створення диверсійних груп. Все розпочиналося з банальних підпалів банкоматів «Приватбанку» у кінці травня, а тепер ось - такі потужні вибухи в грудні. Тобто, фактично ми спостерігаємо ніщо інше, як партизанську громадянську війну. Чи можна цьому радіти? Ні, не можна. Бо війна, тим більше громадянська – найгірше з того, що могло трапитися з Україною загалом, і Одесою - зокрема. Чи можна це зупинити? На жаль, в нинішніх умовах - неможливо.
«Майданівці» розповідають про якісь патрулі, бажання «взятися за ватників» як слід. Так, вони можуть розігнати жінок і людей похилого віку, що приходять на Куликове поле кожної неділі. Можливо, навіть, пересаджають, переб'ють або залякають тих, хто публічно декларує «антимайданні» та «сепаратистські» погляди. Проте, проблеми це не розв'яже. Бо ті, хто займається «партизанщиною», на мітинги не ходять та публічно свої погляди не афішують. Деяку кількість «підривників», може, упіймають згодом (від 5 до 20 чоловік). Але невдоволених - тисячі.
Візьмемо середню людину - Васю з Молдаванки. До Майдану він отримував 4000 грн (500 у.е), у нього було світло, гаряча вода. Після «лютневого» державного перевороту зарплатня знецінилася вдвічі, ціни - значно зросли, світло постійно відключають, гарячої води нема. Владі України він зробити нічого не може, а ось, наприклад, спалити машину Феді, який «скакав» на Майдані, - запросто.
Тому вибухи, підпали і, навіть, смерті - ще, вірогідно, будуть. Багатьом - це не подобається, у тому числі й мені, бо я не прихильник радикалізму. Перспектива жити у «військових» обставинах загальної підозрілості і недовіри - не радує. Але, саме небажання слухати опонентів, домовлятися та йти на вчинки поміркованим лідерам протесту з боку «майданівского» уряду, привело Україну до війни. Бо на мирні мітинги - відповіли репресіями та кулями.
Як тепер повернути ситуацію навпаки, і чи можливі взагалі які-небудь домовленості - це питання, на яке відповіді у мене немає.
Поділитися: