Від 100 сортів ковбаси до загрози дефіциту, або навіщо руйнували СРСР
Нещодавно зустрівся з одним знайомим, який займається бізнесом - спекуляціями в аграрній сфері. Будучи «майданним» романтиком, він запевняв, що сільське господарство в Україні процвітає, що ось-ось і Європа буде у нас скуповувати все, що тільки можна і якщо створити «прозорі» правила, то потечуть небесним потоком інвестиції, бо покращиться інвестиційний клімат. Взагалі, типовий набір мантр і заклинань. Всі мої спроби пояснити йому, що інвестиції ззовні не залежать від «клімату», а приходять тільки тоді, коли у держави є валютні надходження, тобто експорт перевищує імпорт (в зворотному випадку, інвесторам не буде звідки отримувати прибуток у валюті), затялися в те, що це виявляється лише думка якихось «російських недоекономістів». Навіть приклади американських експертів ці релігійні вірування ніяк не похитнули. Вірую, бо безглуздо.
У такій ситуації, мені залишилося лише знизати плечима і побажати співрозмовникові успіху.
І тут з'являється наступна новина. Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань євроінтеграції Владислава Рутицька повідомила Інтерфаксу, що «На сьогоднішній день у нас є 4 квоти, за якими надані обсяги були вичерпані достроково: це квота на експорт кукурудзи (400 тис. тон), меду (5 тис . тон), майже вичерпані позиції по яблучному і виноградному сокам - на 98,4% (залишок складає 157 тон з 10 тис. тон) і квартальну квоту по м'ясу птиці (4 тис. тон)».
Достроково вичерпані квоти - це, звичайно, перемога вітчизняного агропрому. Можна здогадатися, що свідки секти Майдану одразу скажуть, що Європа обов'язково заради нас збільшить квоти, але це теж з області шаманських танців з бубнами. А от міністр аграрної політики Олексій Павленко взагалі називає майбутню посівну «аграрним АТО». О як. Не більш, не менш. Раз АТО, то і терористи повинні бути. І вони таки є - це ціни на ПММ і добрива, які з часів «революції гнідості» зросли в кілька разів. Більш того - призупинено продаж добрив, бо виробників орієнтують на курс 35 гривень за долар. І це не дивно, враховуючи, що НБУ зміг знизити курс виключно за допомогою махінацій з пограбування останніх експортерів, змусивши їх продати валюту за заниженою ціною. Так що, при вичерпаності золотовалютних резервів і постійному скороченні експорту, курс не зможе довго триматися на існуючій сьогодні позначці.
Хороший врожай попереднього сезону проблему валютних надходжень також вирішити не може, тому що ціна на пшеницю вагомо знизилася і зростання обсягів продукції не веде до зростання прибутку. Кожна ж тонна кукурудзи при нинішніх цінах на ПММ, добрива і саму продукцію, за оцінками низки експертів, принесе близько 300 грн збитку.
Який же прогнозований результат?
Голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Іван Томич вважає, що «Більше половини посівів озимих у фермерських господарствах будуть удобрені. Засоби захисту рослин будуть замінені на більш дешеві і менш ефективні аналоги, як і посівний матеріал. Це призведе до зниження врожайності приблизно на 15-20%. Отже, приблизно настільки ж знизиться валовий збір зерна».
Вдарить це, звичайно ж, насамперед по малому і середньому бізнесу в аграрній сфері, тому що він не має справи з іноземною валютою, а користується виключно гривнею. Але ж Майдан нібито збирався проти олігархів за свободу малого та середнього підприємництва. Головне слово «нібито».
Загалом, чекаємо на ціну хліба близько 10 грн. Вся імпортована продукція також буде сильно зростати в ціні. Але головна проблема - це не просто зростання цін. Головна проблема - насувається дефіцит. Адже валютного прибутку все менше й менше; як наслідок - проблеми із закупівлею товарів за кордоном (а ми закуповуємо майже все) стануть вкрай актуальними.
Не люблю це порівняння (дефіцит в СРСР був штучно влаштований лише в останні роки перебудови), але реальні і фігуральні мешканці Майдану, які так бажали скоріше витравити з себе «совок» і причаститися європейських цінностей, - в плані доступності товарів навіть першої необхідності, неухильно повертають Україну в самі ненависні в цьому сенсі роки. От і питання, навіщо руйнували СРСР?
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: