Відкинути сумніви: колективну свідомість українців приводять до спільного знаменника
До втілення в життя гасла «Одна нація, одна країна, один Фюрер» Україні, з причини об'єктивного розбрату великого капіталу, ще далеко. Втім, до цього ніхто й не прагне. Як довела історія - контрольована демократія, яка дає простим громадянам більш повне відчуття участі в житті Батьківщини, набагато ефективніша за політичну моногамію. Куди важливіше для режиму визначити спільний знаменник, під який слід заганяти народ для досягнення необхідного єдності нації й країни. Та ще й, переважна більшість громадян апріорі готова крокувати за позначеною генеральною лінією без всякого насильства - потрібен лише правильний інформаційний фон, досягти якого можна, зокрема, і завдяки репресивним методам, наявним у розпорядженні держави.
В Україні триває процес побудови диктатури, і те, на що окремим країнам знадобилися роки, Київ зумів зробити за лічені місяці. Прикриваючись військової доцільністю, без введення військового стану та оголошення війни, влада вже фактично виключила з поля широкої дискусії (в першу чергу - в ЗМІ) теми виправданості та навіть організації мобілізації, обстрілів міст Донбасу і загибелі в зоні АТО українських солдатів і мирних мешканців. Це, як і багато інших питань, що все частіше викликає недовіру в українців, не обговорюється та подається широким верствам населення як істина в останній інстанції.
Поки ще українцям можна сумніватися - про себе або, в кращому випадку, у вузькому колі на кухні. Однак, схоже, незабаром всі сумніви будуть відкинуті геть як антидержавні і шкідницькі.
Пробна куля вже запущена.
Парламентарій «Народного фронту» Костянтин Матейченко зареєстрував законопроект, що передбачає кримінальну відповідальність за критику влади. Так, народний депутат фракції Арсенія Яценюка пропонував садити до 3 років за «умисні дії по підриву авторитету держави та її органів влади». Новела передбачала кримінальне покарання за «суспільно небезпечні протиправні діяння, що посягають на авторитет України як суверенної держави, публічне приниження, наругу, опаскудження або інші дії, спрямовані на підрив авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування та об'єднань громадян України, та/або цинічне, зневажливе ставлення і неприйняття як окремих структурних елементів системи державного управління (його відповідних органів), так і держави в цілому, що в подальшому може спричинити за собою порушення усталених соціальних норм і правил організації суспільного і державного ладу й життя».
Примітно, що, на думку автора законопроекту, в запропоновані ним зміни до Кримінального кодексу «були відсутні положення, які містять ознаки дискримінації», а сам законопроект «не вимагав проведення громадської антидискримінаційної експертизи».
Звертає увагу формулювання статті, яку пропонували дописати до Кримінального кодексу, а саме її частина - «що в подальшому може спричинити за собою порушення усталених соціальних норм і правил організації суспільного і державного ладу і життя».
Це - правовий нігілізм в чистому вигляді. Для того, щоб настала кримінальна відповідальність, необхідний склад злочину, неможливий без наслідків. Немає наслідків - немає й складу злочину. У цій же редакції запропонованої норми обов'язковість настання наслідків попросту не передбачається. Також в новелі йдеться, що об'єктами злочину, тобто - потерпілими, - виступають органи влади, в той час як в кримінальному праві ними можуть бути виключно соціальні цінності. Які соціальні цінності постраждають, якщо ви обклали в Інтернеті триповерховим матом хоч самого президента України? Якщо навіть припустити, що ваша запис завдасть голові держави морального збитку, він може подати на вас до суду, але виключно в рамках цивільного процесу. Яке відношення до всього цього має Кримінальний кодекс - незрозуміло.
Погодьтеся: якби подібна норма Кримінального кодексу діяла під час торішнього Євромайдану, під неї потрапили б чи не всі, хто бажав відставки Віктора Януковича. Не тільки безпосередні учасники протесту в Києві, а й мільйони за своєю суттю нешкідливих людей, що наївно постили на свої стіни в соціальних мережах заклики повалити «кривавий режим». Але, якщо рік тому «закони 16-го січня» реанімували протест, що почав уже було згасати, сьогодні не відбувається зовсім нічого. Українські ЗМІ коментують нові ініціативи влади скнаро та без ентузіазму, завдяки чому народ або просто не знає про підготовлене посилення його прав і свобод, або, що здається мені більш імовірним, просто думає, що «закручення гайок» його абсолютно не стосується.
Те, що запропонований законопроект носив провокаційний характер, підтверджує і той факт, що після того, як проти опублікованої новели піднялася прогнозована хвиля обурення навіть серед «патріотичних» блогерів і лояльних до влади ЗМІ, автор оперативно її відкликав. Тільки от, коментуючи свій «відступ», він й не згадав про згадані вище приклади правового абсурду, лише мрячно зауваживши, що «законопроект жодним чином не передбачав кримінального покарання за будь-яку критику влади, з метою покарання за наругу над державними символами».
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: