Відновлення Донбасу: як заробити на людській біді
Чи можна пов'язати пенсіонерів без пенсій, дітей у підвалинах, про які не так давно із запалом міркував президент Порошенко із щирим бажанням припинити конфлікт на Донбасі та відновити колись квітучі міста сходу України?
Можна!
Все залежить від кількості кредитів, що видаються міжнародними фінансовими інституціями та окремими країнами.
У вересні минулого року уряд створив так зване агентство з відновлення Донбасу, віце-прем'єр Володимир Гройсман визначив ціну збитків від проведення бойових дій у 11,8 млрд. грн. Щоправда, у вересні минулого року долар ще не коштував більше 20 грн, тому кошти, озвучені колишнім мером Вінниці, сьогодні дещо втратили свою актуальність.
Увесь цивілізований світ дивиться на багатостраждальну Україну з жалем, участю та не втомлюється обіцяти допомогу. Фінансову, зокрема. Щоправда те, що обіцяють, і допомогою не зовсім можна назвати.
Україні обіцяють кредити.
Саме так.
Це прагматична ліберальна Європа. Там у всього є кошторис. Навіть у жалю та співчуття.
16,6 млрд. доларів на відновлення інфраструктури Донбасу пообіцяла Японія, 100 млн. євро обіцяють брати-поляки, а Європейський інвестиційний банк ще з грудня минулого року обіцяє 200 млн. євро на забезпечення базових інфраструктурних потреб для вимушених переселенців в інші регіони України.
А в цей самий час облдержадміністрація Одеської області звертається з закликом про допомогу до Ріната Ахметова та благає дати грошей на потреби вимушених переселенців. Логіка проста: раз благодійний фонд Ахметова допомагав людям виїхати з-під артобстрілів, то тепер повинен допомогти грошима на їхнє утримання. Дуже логічно.
Аби-кого не візьмуть керувати цілою областю, та ще й Одеською.
Щось подібне ми спостерігаємо і в Запоріжжі. Там півтисячі переселенців не можуть в'їхати в модульне містечко, побудоване на кошти німецьких спонсорів. Не може місцева влада приєднати об'єкт до електромережі. Нечиста сила, не інакше. Інша річ пам'ятник Леніну звалити. Це зовсім інша справа. Це патріотизм. Святе!
Загалом, не радіє українська влада переселенцям. А грошей закордонних дуже хочеться.
А навіщо їй, владі, ці гроші? Невже для відновлення регіону?
Відповідь на це питання надав особисто президент України Петро Олексійович Порошенко у своїй знаменитій промові.
«У нас робота буде, у них - ні, у нас пенсії будуть, у них - ні, у нас турбота про дітей та пенсіонерів буде, у них -ні! У нас діти підуть до школи та дитячих садків, а в них вони будуть сидітиуо підвалинах! Тому що вони нічого не вміють робити! І так, і саме так, ми виграємо цю війну!», - сказав гарант української Конституції.
Тільки змором, тільки пенсіонерами без їжі та дітьми в підвалинах можна перемогти Донбас.
Подібні заяви першої людини країни не можуть пройти повз душі молодого покоління українських патріотів, волонтерів. Залишають такі президентські посилання в них свій слід.
«Коли тореадор хоче вбити бика, він спочатку його довго виснажує ... Ми повинні виснажити супротивника, набратися сил та одним рішучим ударом його зламати», - інтерпретує слова президента юне волонтерське обдарування Віталій Дайнега, координатор ініціативи «Вернись живим».
При цьому, кого мають на увазі під наліпкою «ворог», якого потрібно зламати рішучим ударом: пенсіонерів або дітей, патріот не виточняє.
В обох випадках: і в промові президента, і в мові керівника волонтерської організації йдеться про облогу. Між рядків читається, що людей потрібно довести до скотинячого стану. Щоб від голоду, холоду та життя в підвалинах вони були готові на все. Щоб забули про почуття власної гідності, про власну думку. Політика розлюднення мешканців Донбасу, що активно проводиться свідомими журналістами на гранти Сороса, дає свої виплоди.
Проте, гроші на «відновлення Донбасу» і державі, і волонтерам потрібні вже сьогодні. Грошей дуже хочеться, аж до скімлення в шлунку.
Чому?
Тому, що теперішній український «ура-патріотизм» досить прибутковий та ліквідний бізнес. Не менш прибутковий ніж, наприклад, проституція.
Хоча ... А в чому різниця?
Поділитися: