В’язниця народів: як згортають права і свободи українців
Україна «раптово» виявилася на «почесному» другому місці в переліку країн Європи за кількістю ув'язнених на сто тисяч населення (324 особи), відставши лише від «тоталітарного путінського режиму», який посів перше місце (475 чоловік) в дослідженні проекту Space, діяльність якого фінансується Радою Європи. Отримані дані використовуються країнами Європи, а також органами Євросоюзу, як офіційні статистичні дані. Середній показник по Європі, для прикладу, - 133,5 чоловік. Наведені цифри - показники на початок 2013 року і, теоретично, повинні викривати повалений рік тому «диктаторський режим». Але, «не все так безсумнівно». По-перше, варто відзначити, що такий самий показник, як у нас, має цілком європейська Литва. Ненабагато зосталися позаду сусідні Латвія (257 ув'язнених) і Естонія (247 ув'язнених). По-друге, вже тоді - при Вікторі Януковичі - спостерігалася тенденція до зменшення числа ув'язнених в Україні: в 2013 році цей показник склав 13%. Кількість ув'язнених в Україні скоротилася з більш ніж 147 тисяч осіб до майже 128 тисяч.
До того ж, намагаючись продемонструвати Заходу «лібералізацію» Україна, Київ сьогодні вдається до відвертих маніпуляцій з цифрами. Наприклад, ще восени Державна пенітенціарна служба України заявила про зниження показника ув'язнених в півтора (!) рази - до 212 осіб у неволі на сто тисяч сумлінних громадян. Таким чином, за офіційними даними, кількість ув'язнених скоротилася до 90 тисяч чоловік.
Однак і тут є як мінімум два «але».
По-перше, зменшення кількості ув'язнених багато в чому вдалося досягти завдяки амністії, закон про яку був прийнятий одночасно з офіційним початком АТО - в квітні минулого року. У зв'язку з цим, неважко здогадатися, що більшість вчорашніх в'язнів (в першу чергу - молодь), не маючи жодних реальних перспектив на волі в теперішніх економічних реаліях, були змушені так чи інакше брати участь у подіях на Донбасі, зокрема - як добровольці. Не дарма ж окремі «радикальні» українські політики закликали вчорашніх зеків змити ганьбу перед батьківщиною кров'ю? .. Слід відзначити і ось який момент: спочатку парламентарі обіцяли звільнити близько 20-25 тисяч осіб, а також - жінок і осіб, які страждають від ряду хвороб . Однак амністуванням кожного конкретного ув'язненого займалися суди, які, як неодноразово повідомляли адвокати з усіх регіонів України, часто надавали невмотивовані відмови. Тобто, обіцяна амністія, по суті, проходила в режимі «ручного управління».
По-друге, наведені цифри просто некоректні через те, що в розрахунок не бралися ув'язнені, що знаходяться в Криму, а також на територіях, які опинилися під контролем самопроголошених ДНР і ЛНР. Тільки на Донбасі - це близько 15 тисяч чоловік.
До того ж, представники згаданого вище проекту Space відверто заявили, що займатися моніторингом пенітенціарної системи України сьогодні просто нереально, а офіс міжнародної тюремної адміністрації і зовсім припинив свою діяльність. Тому, якщо говорити про кількість ув'язнених в Україні сьогодні (зокрема, про звичні для Європи показники), можна припустити, що, зайнявши одну з «провідних» позицій, наша країна навряд чи буде її лишати. Більш того, сьогодні існують всі передумови до того, щоб ці цифри лише зростали.
Так, в Україні сьогодні розгорнули справжню кампанію по залученню до кримінальної відповідальності ухильників від часткової мобілізації. Тільки у Києві, за останніми даними, йде вже близько півсотні кримінальних проваджень.
Мобілізація сьогодні - це взагалі першорядна тема чи не для кожного українця. Наріжним каменем в цьому питанні може стати кримінальна справа проти журналіста Руслана Коцаби, який виступав проти мобілізації, та заарештованого за звинуваченнями в державній зраді на два місяці. Авторитетна міжнародна правозахисна організація Amnesty International вже визнала його «в'язнем совісті». На черзі в цій історії, за ідеєю, повинен бути Європейський суд з прав людини, який напевно згадає свою справу «Баятян проти Вірменії», коли член релігійної організації «Свідки Єгови» Ваан Баятян, що відмовився від служби в армії з релігійних переконань, спочатку також отримав термін, але зумів виграти в Страсбурзі. Важливо те, що після цього відмова від військової служби за переконаннями була введена до Європейської Конвенціі з прав людини, яка гарантує право на свободу думки, совісті і релігії, а служба за призовом визнана примусовою працею, забороненою Конституцією.
Однак, судячи з останніх «тенденцій», Європа Києву - не указ. Блок Петра Порошенка, наприклад, пропонує притягувати до кримінальної відповідальності всіх, хто «публічно заперечує або виправдовує російську агресію», зареєструвавши у Верховній Раді відповідний законопроект. При цьому ніхто не пояснює, як можна заперечити чи виправдовувати російську агресію без введення військового стану та оголошення Москві війни. За тих, хто правдиво вказує на гігантську кількість правових колізій та організаторські провали в мобілізаційному процесі, що відбувається, сьогодні взялися спецслужби. За словами президента Петра Порошенка, СБУ «встановила 19 осіб з числа лже-журналістів і псевдо-громадських діячів, які проводили кампанію по зриву ходу мобілізації». Приставки лже- і псевдо- тут ключові, оскільки це аж ніяк не тонкий натяк вже не сотням юристів і журналістів, а тисячам простих українців, які пишуть свої думки в соціальних мережах і все ще безтурботно ведуть свої кухонні розмови ...
Поділитися: