З Європи - з любов'ю
«Ми, як майбутній уряд Франції, виступаємо проти вступу України до Європейського союзу. Крім того, в разі приходу нашої партії до влади, ми повністю змінимо відносини з Росією, з якою ми хотіли б побудувати партнерські відносини. А Україну ми бачимо тільки в якості нейтральної держави, а не члена ЄС».
Це слова Емеріка Шопрада, депутата Європейського парламенту від партії «Національний Фронт». На минулорічних виборах «Національний Фронт» посів друге місце, отримавши понад 25% голосів виборців та збільшивши своє представництво в Європарламенті з 3 до 22 депутатів. При цьому є підстави вважати, що саме «Національний Фронт» стане майбутньою владою у Франції – Марін Ле Пен всерйоз налаштована виграти президентські вибори 2017 року.
Такі очікування пов'язані не стільки з сьогоднішніми результатами партії, скільки підходом партії та її лідерів щодо країн Східного партнерства (в тому числі України) з одного боку та мірою необхідної участі Франції у справах об'єднаної Європи – з іншого. Головна претензія «Національного фронту» може бути сформульована таким чином: Франція жертвує своїм суверенітетом і національними інтересами в обмін на участь в проектах сумнівної користі (як для ЄС, так і для Франції). При цьому саме Україна є аж ніяк не останньою в переліку тих самих сумнівних проектів.
«Україна об'єктивно не готова до вступу в європейське співтовариство. І перше, чим зараз має займатися Україна, – відновлення своєї зруйнованої економіки», – додає Емерік Шопрад. У мене немає причин не погоджуватися та сперечатися з ним – я поділяю цю думку цілковито. Відрізнятися буде лише аргументація: якщо мене хвилює втрата українськими підприємствами машинобудівної галузі та ВПК ринків збуту в країнах ЕАС, то Емерік Шопрад в першу чергу турбується про колосальне навантаження яке (теоретично) ляже на бюджет ЄС, а значить і Франції, як одного з лідерів цього союзу. Вантаж фінансової допомоги, кредитів, зменшення квот для французьких фермерів (щоб надати їх українським виробникам). Це вже не кажучи про те, скільки Франція втрачає від впровадження санкцій, які вона змушена підтримувати проти РФ.
До того ж, якщо раніше й існували плани використовувати Україну як ринок збуту для європейських товарів, то триразова девальвація гривні поховала ці плани надовго, якщо не назавжди. Втім обставина, що Україна стане просто сидіти на дотаціях Європи - це ще півбіди. Думаю, що справжня небезпека, яка примушує французьких правих бігти від України, як від чуми, в іншому: українські олігархи й українська корупція.
До того часу, поки все це існує за польським кордоном, з цим можна миритися. Але давайте уявимо собі, що у європарламентарів та депутатів усіх парламентів, що входять до ЄС, дружно відмовив інстинкт самозбереження й заявка України на вступ до ЄС задоволена. З цього моменту олігархи і корупція стають уже проблемою Європи. І якщо з приводу Греції французи і німці стримано буркотять (є для цього причини чи ні – питання інше), то у відповідь на Україні вони просто завиють. Власне, заява «Національного Фронту» випереджає цю реакцію.
З дармоїдами миритися ще можна, якщо того вимагають інтереси. З крадіями під маскою європейських політиків миритися ніхто не стане.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: