Точка зору

Силовий розгін фінансового Майдану - явище закономірне і навіть не перше в низці силових розгонів у виконанні нової влади.

В Україні все більш витончених форм набуває боротьба з інакомисленням та інакодумцями. Чергові випадки цього відбулися на цьому тижні в Києві та Харкові.  

25-го лютого весь патріотичний сектор Інтернету сколихнула новина про те, що на сесії Харківської міської ради депутати відмовилися визнавати Росію країною-агресором. Все ніби-то й вірно: і обурення  патріотів, і рішення міськради, але от є одне маленьке й давнє «АЛЕ» у всій цій псевдополітичній  дурниці. Дуалізм.

Цілий рік Україна живе в спотвореній реальності. У реальності, де все поставлено з ніг на голову.

Друзі-знайомі з країн ЄС, зокрема з тієї ж Прибалтики та Німеччини, які уважно стежать за подіями в Україні, все частіше звертають увагу на регулярні випадки релігійних «розбірок» в нашій країні і відкриту участь «справжньої» української православної церкви в політичному житті країни.

Не знаю вже, плакати чи сміятися. У «постмайданній» Україні продовжують відбуватися такі абсурдні речі, що Франсуа Рабле або Джонатан Свіфт могли б написати, спираючись на них, кілька романів.

Всі більш дивні речі відбуваються в Україні.

10-го лютого голова Херсонської ОДА Андрій Путілов підписав розпорядження про підготовку до святкування Дня Європи. 

Принцип «з’їжте один одного» в дії. У кримінальних справах проти Єфремова та Чечетова немає абсолютно нічого дивного.

14-го січня 2015 року Кабінет міністрів України затвердив Положення про Міністерство інформаційної політики.